Повернутися до списку
Попередня Наступна

Медіаграмотність в Україні: проблеми та перспективи

Медіаграмотність в Україні: проблеми та перспективи

Медіаграмотність – одна з основних навичок ХХІ століття, яка сприяє як розвитку критичного мислення, так і стійкості держави в цілому, адже від вміння кожного громадянина критично оцінити отриману інформацію може залежати добробут цілої країни, а особливо під час війни чи інших надзвичайних ситуацій.

Згідно з опитуванням «Індекс медіаграмотності українців» від ГО «Детектор медіа», 48% з 2000 опитаних респондентів мають рівень медіаграмотності нижче за середній: у 15% українців він є низьким, тоді як у 33% – нижче середнього. Варто відзначити, що серед людей з низьким рівнем медіаграмотності велика частка старшої вікової групи – осіб, яким 56-65 років. Вони складають 45% респондентів з низьким рівнем медіаграмотності. Водночас рівень медіаграмотності нижче середнього зафіксовано переважно у людей віком до 46 років (53%) і старше (47%). Причиною такого розподілу є два ключові фактори – освіта, яка у вищезазначених груп є або загальною середньою, або середньою спеціалізованою, а також їхнє формування в СРСР, де про медіаграмотність не чули на тлі масової пропаганди та маніпуляцій.

Особливо ж проблема медіаграмотності загострюється у цифрову епоху, коли основними джерелами інформації стають соціальні мережі та інтернет. Так, згідно з дослідженням Thomson Reuters Foundation «Україна: дослідження споживання і сприйняття медіаконтенту» , основними джерелами інформації в країні для дорослого населення віком 18-65 років є пошуковики (пошукові системи), якими користуються 80% респондентів (загальна вибірка – 515 осіб), соціальні мережі – 72% та інформаційні інтернет-портали і онлайн-ЗМІ – 70%. Натомість телевізор для споживання інформації використовують 67% опитаних. Такий розподіл свідчить про переважання цифрових медіа над традиційними, а також про нові виклики, коли медіаграмотність стає ще більш актуальною, враховуючи величезні потоки інформації у цифровому середовищі та брак належного модерування контенту в інтернеті та соцмережах. Особливо гостро ця проблема відчувається серед людей похилого віку. Наприклад, американський користувач Facebook, якому за 65 років, поширює у сім разів більше публікацій з видань із фейковими новинами, ніж це роблять американці віком 18-29 років. Якщо порівняти з іншою віковою групою (45-65 років), то люди похилого віку поширюють вдвічі більше фейків. Ця ситуація додатково ускладнюється зменшенням з віком стійкості до протидії ефекту «ілюзія правди» – тенденції вірити, що інформація правдива, якщо ми її почули/побачили багато разів. Тож один з найбільших викликів, а заразом і перспективних напрямків розвитку медіаграмотності в Україні, – це її розвиток серед осіб середнього (44+) і похилого (60+) віку. Крім цього, в країні немає комплексних державних програм медіаграмотності, де цільовою аудиторією були б люди середнього і похилого віку, а громадських ініціатив з медіаграмотності, спрямованих на дану вікову групу, вкрай мало (одна з них – ініціатива «Як не стати овочем»).

Україні був би корисний досвід скандинавських країн, зокрема Швеції та Фінляндії. Так, у Швеції діє онлайн-портал «Mediekompass», який, серед іншого, містить навчальні матеріали для людей середнього і похилого віку. Вони здебільшого орієнтовані на фахівців з медіаграмотності, які працюють чи будуть працювати з цими віковими групами, і містять методичні рекомендації з урахуванням специфіки сприйняття інформації саме людьми старшого віку.

У Фінляндії ж діє спеціальний освітній проєкт Netikäs, організований Фінською федерацією пенсіонерів. Він містить низку матеріалів про медіаграмотність як для людей середнього так і похилого віку.

Загалом же скандинавський досвід показує, що до питання медіаграмотності потрібно підходити диференційовано – з урахуванням особливостей цільової аудиторії та специфіки того, як вона сприймає інформацію, щоб розробити найкращі інформаційні матеріали як для самої цільової аудиторії, так і для фахівців з медіаграмотності, які цю цільову аудиторію навчатимуть.

Навчання медіаграмотності у школах і не тільки

Реформа української школи, відома як «Нова українська школа» (НУШ), передбачає опанування школярами навичок медіаграмотності, однак медіаграмотність ще не увійшла до базових освітніх програм. Ця ситуація суттєво ускладнює системне навчання медіаграмотності у школах, яке має проводитися на засадах міждисциплінарності. Так, наприклад, в Естонії, яка посідає третє місце в Індексі медіаграмотності 2021, у шкільних навчальних програмах є 8 міждисциплінарних тем, що стосуються тематики медіаграмотності, а загальний підхід до навчання визначається як «важливий компонент у протидії феномену постправди».

Однак, крім важливості навчання медіаграмотності в школах, певні її елементи можна впроваджувати ще в дитячих садках, як це в зроблено у Фінляндії, яка з 2017 року посідає перше місце з медіаграмотності в Європі, згідно з Індексом медіаграмотності 2021. Це сприятиме більшій ефективності подальшого навчання медіаграмотності в школах і сформує основу суспільної стійкості до дезінформації у довгостроковій перспективі. Адже наразі рівень фактичної медіаграмотності в Україні доволі низький. Так, згідно з опитуванням USAID-INTERNEWS 2021 «Ставлення населення до ЗМІ та споживання різних типів медіа у 2020 р.» лише 3% респондентів (з вибірки 1213 осіб) змогли правильно визначити правдивість/неправдивість усіх трьох запропонованих повідомлень, тоді як 48% змогли визначити правильно тільки одне повідомлення, а 49% не впоралися із завданням (21% неправильно оцінив усі три повідомлення, а 28% взагалі не змогли дати відповідь). Тож запровадження медіаграмотності з початкового навчального рівня за умови подальшого освоєння у школах мало б виправити ситуацію з медіаграмотністю в Україні і зробити українців більш стійкими до дезінформації та маніпуляцій.

Тому команда iDemocracy рекомендує Міністерству освіти України розробити і запровадити основи медіаграмотності в садочках і медіаграмотність у школі. Водночас рекомендуємо Міністерству культури та інформаційної політики у межах національного проєкту з медіаграмотності «Фільтр» розробити і запровадити спеціальні освітні курси з медіаграмотності для людей середнього і похилого віку, адже це питання стійкості та інформаційної безпеки для всього суспільства і країни загалом.