Щоб перетворити солдатів та офіцерів своєї армії на людей, готових вбивати супротивника, здійснюють спеціальні заходи, які мають на меті дегуманізацію супротивника – позбавлення його людських рис. Агресор проводить подібні дії завчасно, в сучасних умовах – не зупиняючись виключно на зоні бойових дій.
З початком неоголошеної війни Росії проти України на Донбасі навесні 2014 року розпочався процес дегуманізації супротивників. Якщо говорити відверто – вийшов на нову орбіту, оскільки зневажливе ставлення до українців було притаманне російським політикам та медіа з початку 90-х років. Українських військовослужбовців та бійців добровольчих батальйонів практично одразу після початку бойових дій почали називати «укропами» (аналогія з рослиною), у відповідь учасники проросійських незаконних збройних формувань та найманці отримали прізвисько – «колоради» (за кольором «георгіївської стрічки» та за аналогією з шкідливими комахами). Втім, масова дегуманізація противника в сучасному світі виглядає малоефективною без персоналізованих чутливих тем. Вона може бути ефективною лише за наявності каталізатора, спроможного зачепити максимальну кількість військових та потенційних учасників бойових дій. Моральні застереження у Росії в цьому сенсі відсутні.
Перша та друга світові війни подарували численні приклади застосування подібних технологій. Вірш «Убий його (Вбий німця)», написаний радянським поетом Костянтином Сімоновим влітку 1942 року – один з прикладів подібної дегуманізації. Нацистська Німеччина діяла ще більш масштабно, просуваючи расову теорію та людиноненависницькі погляди спочатку у масштабах Німеччини, а з 1939 року – у масштабах Європи.
Хоча гібридна війна триває восьмий рік, використаня технологій дегуманізації фіксується і зараз. Останній масштабний приклад дегуманізації російськими пропагандистами був зафіксований навесні цього року. На початку квітня 2021 року у російських медіа та ЗМІ ОРДЛО з’явилося повідомлення про загибель 5-річного хлопчика Владислава Шихова у селище Олександрівське внаслідок вибуху гранати, яку начебто скинув український БПЛА. Відповідний меседж почали активно тиражувати у російських медіа, бабуся хлопчика навіть з’явилася у ефірі телеканалу «Россия-1». Щоправда, вона не згадувала про летальні апарати, а говорила лише про обставини смерті хлопчика. СММ ОБСЄ шляхом телефонного опитування дійшла висновку, що дитина стала жертвою невстановленого вибухового пристрою, який знайшла на власному подвір’ї.
Дегуманізацію можна назвати одним з ключових елементом сучасної війни, проте буде помилкою вважати, що подібні операції проводяться виключно на театрах бойових дій. У прифронтовій зоні запускають найбільш страшні та абсурдні чутки. Влітку 2014 року інформаційним тараном російської пропаганди стала розповідь про «розіп’ятого хлопчика» - широко розтиражований телевізійний сюжет про показову страту українськими військовими маленького хлопчика. Абсурдність звинувачень поступово перетворила це твердження на ілюстрацію цинізму Кремля, проте у липні 2014 року, у розпал бойових дій у східних областях України його замовники цілком могли отримати потрібний ефект.
Як у 2014 році, так і у 2021 році поширення абсурдних чуток про смерть маленьких хлопчиків в результаті воєнних злочинів мало стати каталізатором мобілізації – як населення ОРДЛО, так і громадської думки всередині Росії. Навесні 2021 року цього не сталося через відмову керівництва Росії від подальшої ескалації напруження, проте сам факт застосування подібних операцій є потужним сигналом про підготовку до бойових дій.
Дегуманізація супротивника – це справжній «коктейль Молотова» гібридної війни, який примушує спалахувати суспільну думку та цим полум’ям руйнувати лави супротивника. Ми маємо бути готовими протистояти дегуманізації України та її громадян, просуваючи позитивний імідж країни за кордоном та здійснюючи перетворення всередині держави. Інших ефективних шляхів немає.