Повернутися до списку експертів
Попередня Наступна

«Північний потік-2»: Україна має вимагати гарантії енергетичної безпеки, однак і не забувати про власну ГТС

«Північний потік-2»: Україна має вимагати гарантії енергетичної безпеки, однак і не забувати про власну ГТС

Питання “Північного потоку-2” продовжує залишатися на порядку денному як зовнішньої політики України, так і Європи в цілому. Враховуючи нещодавні події та заяви стосовно даного газопроводу, потрібно зупинитися на них більш детально.

10 вересня російський «Газпром» заявив про завершення будівництва «Північного потоку-2». Компанія-оператор повідомила, що розраховує пройти сертифікацію і почати експлуатацію газопроводу вже цього року. .

За словами голови МЗС РФ Сергія Лаврова, ще триває процес отримання необхідних дозволів від німецького регулятора. Ця процедура може тривати близько чотирьох місяців. Тому, скоріш за все, робота ПП-2 розпочнеться вже у 2022 році.

Це означає, що в нас ще є час, і Україна має надалі вимагати гарантії енергетичної безпеки від західних партнерів. Одна з таких гарантій – те, що наша держава має залишатися транзитером російського газу. Наразі йдеться про те, що Росія може відмовитися від української ГТС, і тоді газопостачання через наш трубопровід до східноєвропейських країн може опинитися під загрозою.

Однак ця «гарантія» наразі під великим питанням, адже 27 вересня угорська державна компанія MVM CEEnergy Ltd підписала довгостроковий контракт з «Газпромом» на постачання 4,5 млрд кубометрів газу на рік в обхід України. Водночас 3,5 млрд кубів будуть надходити через Сербію газопроводом «Турецький потік» і його сухопутним продовженням через Балкани, ще 1 млрд кубометрів газу – через Австрію.

Контракт розрахований на 15 років з можливістю перегляду через 10 років. Угода набула чинності 1 жовтня.

Звичайно, у Міністерстві закордонних справ України заявили, що здивовані і розчаровані рішенням Угорщини.

«Вважаємо це виключно політичним, економічно необґрунтованим рішенням, ухваленим на догоду Кремлю і на шкоду національним інтересам України і українсько-угорським відносинам», – йдеться в заяві МЗС.

Зі свого боку міністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто звинуватив Україну у втручанні у внутрішні справи країни.

«Споживання газу (в Європі, – ред.) не знизиться, і роль «Газпрому» також не зменшиться. В Угорщині енергопостачання – це питання безпеки, суверенітету і економіки, а не політичне питання. Політичними заявами будинки не обігрієш», – зазначив міністр.

Дивлячись на цю ситуацію, стає зрозумілим, що більшою мірою в питаннях власної енергетичної безпеки ми можемо розраховувати тільки на себе. Мабуть, розумним рішенням було б звернути увагу на критичний стан української ГТС. Адже навіть якщо більшість гарантій після запуску ПП-2 для нашої держави будуть збережені, то система може в будь-який момент «дати збій».

Аварія на магістральному газопроводі КЗУ-1 у вересні 2020 року показала, що українська ГТС має слабкі місця. Хоча оператор української ГТС стверджує, що інвестує кошти у модернізацію, експерти неодноразово попереджали та попереджають – розслаблятися не можна.

На щастя, тоді на Київщині не сталося займання і вибуху газоповітряної суміші, хоча розгерметизувався магістральний газопровід діаметром 1020 міліметрів, яким під тиском у 50 атмосфер щохвилини прокачували тисячі кубометрів газу.

Зрозуміло, що з роками газопроводи, прокладені у 60-70-х роках минулого століття, не стають надійнішими. Тому дуже важливо своєчасно проводити технічне обслуговування та профілактику на ГТС. Саме це дасть змогу уникнути аварій і техногенних катастроф. Однак найкращий вихід – це повна модернізація ГТС. Україна має показати, що наш трубопровід «не пасе задніх», а навпаки ми маємо йти попереду всіх.